САМОСТІЙНА РОБОТА З КУРСУ «Адміністративно-правове регулювання»
ДЛЯ СТУДЕНТІВ ДЕННОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ
(магістри) ЮРИДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ ХЕРСОНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
Модуль І: Поняття, зміст та особливості адміністративно-правового регулювання.
ТЕМА 1: Поняття та зміст адміністративно-правового регулювання (2 години).
Методичні вказівки
Сучасний розвиток правової демократичної держави вимагає по-новому переосмислити проблеми адміністративно-правового регулювання.
Основне завдання сучасного адміністративного права України полягає в тому, щоб на основі конституційно-правових норм виробити систему адміністративно-правового регулювання, реалізація якої публічною адміністрацією має дієво забезпечити публічні права, свободи та законні інтереси фізичних і юридичних осіб, нормальне функціонування громадянського суспільства та держави.
Студенти-магістри юридичного факультету повинні приділяти достатньо уваги для вивчення даного предмету для того щоб стати висококваліфікованими спеціалістами та вміти вирішувати різноманітні завдання з приводу адміністративно-правового регулювання на практиці.
Навчальною метою заняття по даній темі являється засвоєння студентами основних понять адміністративно-правового регулювання, його поняття (дефініції), правильного орієнтування в інформаційно-правовому просторі з питань правовідносин в адміністративному праві.
Письмово виконайте в зошитах для самостійної роботи виконати такі завдання:
Дайте, будь-ласка, вірні відповіді на вказані нижче питання:
1). Назвіть науковців в сфері адміністративного права.
2). Які відносини входять до сфери адміністративно-правового регулювання?
3). Які елементи відносяться до адміністративно-правового регулювання?
4). Які типи адміністративно-правового регулювання Ви знаєте?
5). Назвіть ознаки, які притаманні адміністративно-правовому регулюванню?
6). Дайте визначення адміністративно-правового регулювання.
7). Як співвідносяться адміністративно-правове регулювання та механізм адміністративно-правового регулювання? Яке поняття є ширшим?
8). У чому полягає основне призначення адміністративного права?
9). Як співвідносяться наука адміністративного права та державного управління?
Завдання на порівняння:
1). Адміністративно-правове регулювання та адміністративно-правові норми…
2). Адміністративно-правове регулювання та механізм адміністративно-правового регулювання…
3). Адміністративно-правове регулювання та адміністративно-правові відносини…
Дайте, будь-ласка, вірні відповіді на тести – тренінги:
1. Відповідно до КАСУ публічна служба – це:
а) діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, дипломатична служба, інша державна служба та служба в органах місцевого самоврядування;
б) служба суспільству у державних і недержавних організаціях (громадських, корпоративних, самоврядування);
в) діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування;
г) служба в органах державної влади та місцевого самоврядування;
ґ) служба в усіх перерахованих вище випадках.
2. Проходження публічної служби регламентується законами України:
а) від 17 листопада 2011 р. № 4050-VI «Про державну службу»;
б) від 20 грудня 1990 р. № 565-ХІІ «Про міліцію»;
в) від 26 січня 1993 р. № 2939-XІІ «Про державну податкову службу в Україні»;
г) від 26 січня 1993 р. № 2939-XІІ «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»;
ґ) усіма вище перерахованими законами.
3. Службова діяльність пов’язана із:
а) запровадженням служби (встановлення посад, їх кількості);
б) правовим урегулюванням порядку проходження служби;
в) організацією виконання повноважень;
г) вирішенням внутрішньоорганізаційних питань службової діяльності в певному органі чи організації (взаємовідносини між структурними підрозділами та службовцями).
ґ) усіма зазначеними вище положеннями.
4. Відповідно до Закону України від 17 листопада 2011 р. № 4050-VI державна служба – це:
а) професійна діяльність державних службовців з підготовки пропозицій щодо формування державної політики, забезпечення її реалізації та надання адміністративних послуг;
б) публічна діяльність державних службовців з підготовки пропозицій щодо формування державної політики, забезпечення її реалізації та надання адміністративних послуг;
в) професійна діяльність державних службовців з підготовки пропозицій щодо забезпечення її реалізації та надання адміністративних послуг;
г) управлінська діяльність державних службовців з підготовки пропозицій щодо формування державної політики, забезпечення її реалізації та надання адміністративних послуг;
ґ) професійна діяльність державних службовців з підготовки пропозицій щодо, реалізації та надання адміністративних послуг.
5. Посада державної служби – це:
а) визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим або їх апарату з установленими відповідно до законодавства посадовими обов’язками;
б) визначена структурою первинна структурна одиниця державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим або їх апарату з установленими відповідно до законодавства посадовими обов’язками;
в) визначена штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим або їх апарату з установленими відповідно до законодавства посадовими обов’язками;
г) визначена структурою первинна структурна одиниця державного органу або їх апарату з установленими відповідно до законодавства посадовими обов’язками;
ґ) визначена структурна одиниця державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим або їх апарату з установленими відповідно до законодавства посадовими обов’язками.
6. До підгруп державних службовців I-2, II-2, III-2, IV-2, V-2 належать:
а) посади помічників, радників, уповноважених, представників Президента України, керівників патронатних служб Голови Верховної Ради України, Першого заступника та заступника Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України, Першого віце-прем'єр-міністра України, віце-прем'єр-міністрів України;
б) посади помічників і радників Голови Верховної Ради України, радників Першого заступника та заступника Голови Верховної Ради України, помічників і радників Прем'єр-міністра України, Першого віце-прем'єр-міністра України, віце-прем'єр-міністрів України;
в) посади державної служби в державному органі, органі влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міста республіканського в Автономній Республіці Крим або обласного значення, району в місті, міста районного значення, та їх апараті;
г) посади державної служби в органі влади Автономної Республіки Крим та його апараті, державному органі, юрисдикція якого поширюється на територію однієї або кількох областей, міст Києва або Севастополя, та його апараті;
ґ) посади державної служби в державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, та їх апараті, консультативних, дорадчих та інших допоміжних органах і службах, створених Президентом України (крім зазначених в абзаці другому цієї частини), Національному банку України, а також посади державної служби в Національній академії державного управління при Президентові України та Інституті законодавства Верховної Ради України, визначені законодавством.
7. На державну службу не може вступити особа, яка:
а) за рішенням суду визнана недієздатною або дієздатність якої обмежена;
б) має судимість за вчинення умисного злочину, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку;
в) за вироком суду позбавлена права займатися діяльністю, пов’язаною з виконанням функцій держави, або обіймати відповідні посади;
г) піддавалася адміністративному стягненню за корупційне правопорушення – протягом року з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили, має громадянство іншої держави. Не допускається призначення осіб на посади державної служби, на яких вони будуть безпосередньо підпорядковані близьким особам;
ґ) в усіх перерахованих вище випадках.
8. Особа, яка вступає на державну службу, зобов’язана:
а) до призначення на посаду державної служби вийти зі складу виконавчого органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку;
б) припинити іншу оплачувану або підприємницьку діяльність, крім викладацької, наукової та творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту;
в) подати в установленому законом порядку декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік;
г) на державного службовця поширюються інші вимоги та обмеження, встановлені Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції».
ґ) здійснити усі перераховані вище заходи.
9. Особа, яка бажає взяти участь у конкурсі на заміщення вакантної посади державного службовця, подає до конкурсної комісії такі документи:
а) заяву про участь у конкурсі з наданням згоди на проведення спеціальної перевірки відповідно до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» та на обробку персональних даних відповідно до Закону України «Про захист персональних даних»;
б) копію документа про вищу освіту, копію трудової книжки;
в) особову картку встановленого зразка та фотографії;
г) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру згідно із Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції»;
ґ) усі перераховані вище документи.
10. Рангами державних службовців є:
а) 10-1;
б) 1-9;
в) 1-14;
г) 1-7;
ґ) 7-1.
11. Дисциплінарними проступками державних службовців є:
а) вияв неповаги до державних символів України, невиконання або неналежне виконання в межах посадових обов’язків рішень державних органів та/або органів влади АРК, наказів, розпоряджень і доручень керівників, наданих у межах їхніх повноважень;
б) невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків, перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення, невжиття передбачених законом заходів щодо усунення конфлікту інтересів;
в) порушення обмежень щодо участі державного службовця у виборчому процесі, визначених виборчим законодавством, порушення правил внутрішнього службового розпорядку, порушення правил професійної етики державного службовця;
г) прогул, тобто відсутність державного службовця на робочому місці більше трьох годин підряд протягом робочого дня без поважних причин, поява державного службовця на робочому місці у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння;
ґ) усі перераховані вище порушення.
12. До державних службовців застосовуються такі види дисциплінарних стягнень:
а) зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; звільнення з посади державної служби;
б) зауваження; догана; попередження про неповну службову відповідність; звільнення з посади державної служби;
в) зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; звільнення з посади державної служби, відшкодування завданих збитків;
г) зауваження; догана; звільнення.
13. В органах місцевого самоврядування встановлюються відповідні ранги, від:
а) 1 до 15;
б) 1 до 9;
в) 15 до 1;
г) 9 до 1;
ґ) 1 до 5.
14. Обмеженнями, пов’язаними з прийняттям на службу в органи місцевого самоврядування та проходженням служби, є:
а) недієздатність;
б) наявність судимості за вчинення умисного злочину;
в) позбавлення права займати посади в органах державної влади та їх апараті або в органах місцевого самоврядування;
г) прийняття на службу в органи місцевого самоврядування осіб, які будуть безпосередньо підпорядковані або підлеглі особам, що є близькими родичами чи свояками;
ґ) усі перераховані вище випадки.
15. Напрямки подолання антикультури у сфері публічної служби:
а) забезпечити адміністративний контроль щодо дотримання суб’єктами публічної адміністрації принципу законності та здійснювати постійний тиск на корумпованих чиновників через засоби громадянського суспільства;
б) посилити кримінальну відповідальність;
в) посилити адміністративну відповідальність;
г) провести люстрацію чиновників;
ґ) збільшити заплату чиновникам.
Для підготовки завдань користуйтесь, будь-ласка, літературою, що вказана в списку використаних джерел.
Форма перевірки –перевірка виконаного завдання
ТЕМА 2: Адміністративно-правова охорона (2 години).
Самостійна робота №2
Методичні вказівки
Для вітчизняної правової науки розроблення та вивчення проблем, що пов’язані з сучасним адміністративним правом набуває першочергового значення, особливо зараз, під час формування в нашій країні демократичної та правової держави. Провідне місце серед галузей публічного права відіграє адміністративне право України, теоретичні положення якого є базовими для всіх галузей публічного права. Воно складає основу правового регулювання суспільних відносин, які виникають у різноманітних сферах суспільного життя.
Основне завдання сучасного адміністративного права України полягає в тому, щоб на основі конституційно-правових норм виробити систему адміністративно-правового регулювання, реалізація якої публічною адміністрацією має дієво забезпечити публічні права, свободи та законні інтереси фізичних і юридичних осіб, нормальне функціонування громадянського суспільства та держави.
Виховною метою заняття являється націленість студентів на необхідність вивчення дисципліни “адміністративно-правове регулювання” з метою подальшого застосування в професійній діяльності майбутніх юристів.
Навчальною метою заняття по даній темі являється засвоєння студентами основних понять адміністративно-правового регулювання, його поняття (дефініції), правильного орієнтування в інформаційно-правовому просторі з питань правовідносин в адміністративному праві.
Письмово виконайте в зошитах для самостійної роботи виконати такі завдання:
Завдання на порівняння:
- адміністративно-правове регулювання та адміністративно-правова охорона;
- адміністративно-правовий захист та адміністративно-правова охорона у вузькому розумінні;
Завдання на порівняння
1. Суб’єктивне право – юридичний обов’язок.
2. Правомірні – протиправні дії.
3. Дії – події.
4. Діяння – бездіяльність.
5. Позитивні – негативні факти.
Дати визначення або назвати:
1. Публічний інтерес в адміністративному праві.
2. Предмет адміністративного права України.
3. Метод адміністративного права.
3. Завдання адміністративного права України.
4. Адміністративне право України як галузь права, наука та навчальна дисципліна.
5. Історичне підґрунтя адміністративного права України.
6. Структура системи адміністративного права України.
7. Роль адміністративного права України в системі юридичних наук і науці державного управління.
Тести-тренінги
1. Що є предметом адміністративного права у вузькому розумінні:
а) суспільні відносини, які виникають між приватними особами;
б) суспільні відносини, які виникають між публічними особами;
в) суспільні відносин, які виникають між суб’єктами та об’єктами публічного управління;
г) суспільні відносини, які виникають між фізичними і юридичними особами;
ґ) суспільні відносини, які виникають між усіма зазначеними вище особами.
2. Хто належить до об’єктів публічної управління:
а) приватні фізичні та юридичні особи;
б) приватні фізичні особи (громадяни України; іноземці; особи без громадянства), приватні фізичні особи зі спеціальним статусом, приватні юридичні особи, підпорядковані по службі, які стоять нижче в ієрархічному статусі, суб’єкти державного управління;
в) фізичні особи-підприємці та юридичні особи суб’єктів господарювання;
г) підпорядковані по службі, які нижче стоять в ієрархічному статусі, суб’єкти державного управління
ґ) суб’єкти публічної адміністрації.
3. Хто належить до суб’єктів публічного управління:
а) органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, об’єднання громадян чи підприємств (під час здійснення делегованих виконавчих державних функцій) та владні посадові особи усіх зазначених колективних суб’єктів;
б) органи виконавчої влади;
в) посадові особи органів виконавчої влади;
г) органи місцевого самоврядування;
ґ) Кабінет Міністрів України.
4. Що означає публічний інтерес в адміністративному праві:
а) потреби більшості населення;
б) завдання, які стоять перед органами виконавчої влади;
в) потреби публічної адміністрації;
г) потреби приватних осіб;
ґ) важливі для значної кількості фізичних і юридичних осіб потреби, які відповідно до законодавчо встановленої компетенції забезпечуються суб’єктами публічного управління.
5. Якими рисами наповнюється управлінська природа адміністративного права:
а) виконавчо-розпорядчий характер;
б) підзаконність;
в) масштабність і універсальність;
г) ієрархічність, безпосередньо організуючий характер;
ґ) усі вище зазначені риси.
6. Виконавча діяльність суб’єктів публічного управління виявляється в тому, що вони:
а) постають як безпосередні виконавці вимог законів України, що сприяє їх правореалізації на території всієї держави;
б) керують міністерствами і відомствами;
в) здійснюють державне управління місцевими державними адміністраціями;
г) контролюють діяльність органів місцевого самоврядування;
ґ) застосовують засоби адміністративного примусу.
7. Розпорядча діяльність суб’єктів публічного управління полягає в тому, що вони:
а) забезпечують виконання законів на території всієї держави;
б) видають постанови;
в) на основі законів України та з їх виконання приймають власні підзаконні нормативно-правові акти загального характеру, що мають обов’язкове значення, та здійснюють контроль за їх виконанням;
г) нагороджують громадян державними нагородами;
ґ) приймають закони.
8. Яким чином за об’ємом від загального до спеціального співвідносяться категорії:
а) суб’єкти публічної адміністрації – публічна адміністрація – суб’єкти публічного управління – суб’єкти державного управління;
б) суб’єкти публічного управління – суб’єкти публічної адміністрації – публічна адміністрація) – суб’єкти державного управління;
в) суб’єкти публічної адміністрації (публічна адміністрація) – суб’єкти публічного управління – суб’єкти державного управління;
г) суб’єкти державного управління – суб’єкти публічного управління – суб’єкти публічної адміністрації;
ґ) вони не співвідносяться.
9. Назвіть основні завдання адміністративного права України:
а) забезпечення публічних суб’єктивних прав, свобод та законних інтересів невладних фізичних і юридичних осіб, нормального функціонування публічних інститутів держави і суспільства;
б) приведення стандартів адміністративно-правового регулювання України до вимог «acquіs communautaіre» правової системи Європейського Союзу;
в) забезпечення розвитку засад громадянського суспільства в Україні – одночасно як мети та засобу функціонування всієї державно-правової дійсності;
г) розвиток конституційно-правових засад із надання адміністративних сервісних послуг, запобігання та протидії корупції;
ґ) усі зазначені вище завдання.
10. Адміністративно-правовий метод:
а) це диспозитивні засади правового регулювання суспільних відносин між приватними особами;
б) це способи впливу Кабінету Міністрів України на центральні органи виконавчої влади;
в) це можливість застосування органами виконавчої влади засобів адміністративного примусу;
г) це сукупність способів, прийомів, засобів, впливу суб’єктів публічної адміністрації на об’єкти публічного управління щодо забезпечення регулюючого впливу норм адміністративного права на суспільні відносини, за допомогою яких встановлюється юридично владне та юридично підвладне становище сторін у правовідносинах;
ґ) це метод, на засадах якого розкривається адміністративна відповідальність.
11. Відносини влади-підпорядкування полягають в тому, що:
а) суб’єкт публічного управління на основі наділеної державою компетенції встановлює обов’язкові для виконання об’єктами управління вимоги;
б) об’єкт публічного управління зобов’язаний виконувати законні вимоги суб’єкта публічного управління;
в) ці відносини не вимагають і не виключають організаційної підпорядкованості;
г) рішення суб’єкта публічного управління є в будь-якому передбаченому законом випадку обов’язковим для виконання об’єктом;
ґ) їм притаманні усі зазначені вище ознаки.
12. Адміністративне право як галузь права:
а) це сукупність юридичних норм, призначених для врегулювання однорідних суспільних відносини між суб’єктами публічної адміністрації та об’єктами публічного управління;
б) окреслюється предметом і методом адміністративно-правового регулювання;
в) захищає права, свободи та законні інтереси фізичних і юридичних осіб;
г) забезпечує публічний інтерес держави і суспільства в цілому;
ґ) йому притаманні всі наведені вище складові.
13. На основі яких галузей права на початку ХХ століття було сформоване адміністративне право:
а) поліцейського права;
б) державного права;
в) цивільного права;
г) державного і поліцейського права;
ґ) державного управління.
14. Новітня система адміністративного права України складається:
а) із загальної та особливої частини;
б) із загальної, особливої частини та державного управління;
в) із Загального адміністративного права, Особливого адміністративного права;
г) із Загального адміністративного права, Особливого адміністративного права та спеціального адміністративного права;
ґ) З Особливого і Спеціального адміністративного права.
15. Роль адміністративного права у правовій системі Україні визначається тим, що воно:
а) є похідним із конституційного права та розвиває його положення у сфері внутрішнього публічного управління;
б) є основоположним для усіх галузей підгалузей публічного права;
в) тісно пов’язане із цивільним правом, оскільки ці галузі регулюють відносини майнового характеру;
г) має тісний зв’язок із наукою державного управління;
ґ) йому притаманні усі зазначені вище чинники.
Завдання на перерахування:
- предмет адміністративного права України – …
- риси адміністративно-правого методу правового регулювання – …
- до частин Особливого адміністративного права входять – …
- галузі права похідні від адміністративного права – …
- у системі юриспруденції адміністративне право характеризується, як…
Завдання на порівняння:
- імперативний і диспозитивний методи правового регулювання;
- поліцейське та адміністративне право;
- адміністративне право і цивільне право;
- адміністративне право і наука державного управління.
Розкрийте думку:
1. В адміністративному праві може застосовуватись не один із двох класичних методів, а своєрідний метод …
2. Наука адміністративного права – це теоретичні положення й методологічні основи, які …
3. Адміністративне право як навчальна дисципліна – це систематизований відповідно…
4. Адміністративне право України виникло в процесі виділення та подальшого розвитку …
5. Система адміністративного права – це внутрішня єдність …
6. Адміністративне право України є невід’ємною галуззю правової системи України, основоположною для всіх галузей публічного права, яке …
Для підготовки завдань користуйтесь, будь-ласка, літературою, що вказана в списку використаних джерел.
Форма перевірки –перевірка виконаного завдання
ТЕМА 3: Механізм адміністративно-правового регулювання (2 години).
Самостійна робота №3
Методичні вказівки
Основне завдання сучасного адміністративного права України полягає в тому, щоб на основі конституційно-правових норм виробити систему адміністративно-правового регулювання, реалізація якої публічною адміністрацією має дієво забезпечити публічні права, свободи та законні інтереси фізичних і юридичних осіб, нормальне функціонування громадянського суспільства та держави.
Для вітчизняної правової науки розроблення та вивчення проблем, що пов’язані з сучасним адміністративним правом набуває першочергового значення, особливо зараз, під час формування в нашій країні демократичної та правової держави.
Студенти юридичного факультету повинні приділяти достатньо уваги для вивчення даного предмету для того щоб стати висококваліфікованими спеціалістами.
Письмово виконайте в зошитах для самостійної роботи виконати такі завдання:
Завдання на перерахування:
- система елементів механізму адміністративно-правового регулювання (стадій правозастосування та правоохоронної діяльності) – …;
- елементи механізму адміністративно-правового регулювання – …;
- змістовна ознака механізму адміністративно-правового регулювання – …;
- система елементів механізму адміністративно-правового регулювання…;
Дати визначення або назвати положення:
1. Адміністративно-правова норма.
2. Структура (внутрішня форма) адміністративно-правової норми.
3. Адміністративно-правові відносини.
4. Структура адміністративно-правових відносин.
5. Принципи адміністративного права.
5. Принцип верховенства права.
6. Принцип зв’язаності публічної адміністрації законом.
Тести-тренінги
1. В яких випадках публічна адміністрація зобов’язана надати допомогу громадянам:
а) коли для задоволення природних невід’ємних потреб людині недостатньо її власних зусиль чи добровільної допомоги громадськості;
б) коли потреби людини можуть бути забезпечені не інакше як у примусовому порядку;
в) коли надання такої допомоги чітко прописано у компетенції суб’єкта публічної адміністрації;
г) у всіх перехованих вище випадках;
ґ) коли надання такої допомоги є правом суб’єкта публічної адміністрації.
2. Адміністративно-праві норми врегульовують відносини між:
а) публічною адміністрацією та фізичними особами (громадянами, іноземцями, особами без громадянства);
б) публічною адміністрацією та юридичними особами, які не мають владного статусу, та фізичними особами зі спеціальним невладним статусом (наприклад, фізичних осіб-підприємців);
в) між вищестоящими та нижчестоящими органами та посадовими особами публічної адміністрації;
г) в усіх перерахованих вище випадках;
ґ) приватними особами.
3. За функціональним призначенням адміністративно-правові норми поділяють на:
а) матеріальні та процесуальні;
б) загальні, міжгалузеві та локальні;
в) регулятивні та охоронні;
г) такі, що визначають правовий статус суб’єктів і об’єктів адміністративно-правових відносин;
ґ) зобов’язальні та заборонні.
4. За формою вираження диспозиції поділяються на:
а) абстрактні та казуальні;
б) альтернативні та бланкетні;
в) центральні і локальні;
г) прості і складні;
ґ) уповноважувальні, зобов’язувальні та заборонні.
5. Уповноважувальні диспозиції містять слова:
а) вправі, має право, може:
б) зобов’язаний, повинен, підлягає
б) забороняється;
в) не вправі;
г) не може;
ґ) не дозволяється.
6. За ступенем визначеності адміністративно-правові санкції, як правило, є:
а) відносно визначеними;
б) відносно визначеними та альтернативними;
в) альтернативними;
г) абсолютно визначеними
ґ) невизначеними.
7. Правореалізація адміністративно-правових норм здійснюється:
а) у чотирьох безпосередніх та особливій формах;
б) у двох безпосередніх та особливій формах;
в) у трьох безпосередніх та особливій формах;
г) у трьох безпосередніх формах:
ґ) в особливій формі.
8. Дотримання – це форма безпосередньої реалізації:
а) коли об’єкт публічного управління за власним бажанням використовує можливості, надані йому адміністративно-правовою нормою;
б) коли суб’єктам і об’єктам публічного управління заборонено здійснювати недозволені дії;
в) що проявляється в пасивних діях суб’єктів і об’єктів публічного управління;
г) коли суб’єктам і об’єктам публічного управління дозволяється здійснювати будь-які дії;
ґ) що проявляється в активних діях суб’єктів і об’єктів публічного управління, які виконуються ними не залежно від їхнього власного бажання, а в силу виконання юридичних обов’язків.
9. Структура адміністративно-правових відносин складається із:
а) суб’єктів та об’єктів адміністративно-правових відносин;
б) змісту адміністративно-правових відносин;
в) юридичних фактів;
г) усіх перерахованих вище елементів;
ґ) суб’єктів, об’єктів і змісту адміністративно-правових відносин.
10. Суб’єкти адміністративно-правових відносин:
а) це учасники адміністративно-правових відносин, які мають суб’єктивні права та юридичні обов’язки й наділені специфічними юридичними властивостями;
б) це те, на що спрямовано інтереси суб’єктів публічної адміністрації;
в) матеріальне або нематеріальне благо, на використання чи охорону якого спрямовано суб’єктивні права та юридичні обов’язки суб’єктів публічної адміністрації;
г) це суб’єкти публічної адміністрації та об’єкти публічного управління;
ґ) сукупність чинників, перерахованих у пп. а) і г).
11. До об’єктів адміністративно-правових відносини належать:
а) нематеріальні особисті блага людини – життя, здоров’я, честь і гідність, недоторканність, безпека, свобода пересування та ін.;
б) предмети матеріального світу, створені природою або людиною;
в) цінні папери, офіційні документи – національна грошова одиниця, валюта, паспорти, дипломи, сертифікати, лотерейні білети та ін., продукти духовної та інтелектуальної творчості;
г) дії суб’єктів адміністративно-правих відносин, коли суб’єкт чи об’єкт публічного управління має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання певних дій;
ґ) усі перераховані вище складові.
12. Фактичний зміст адміністративно-правових відносин:
а) це взаємозв’язок зафіксованих в адміністративному праві суб’єктивних прав та юридичних обов’язків учасників адміністративно-правових відносин;
б) це фактичні соціальні, економічні, культурні, політичні та інші відносини, які отримали через опосередкування адміністративно-правових норм свою юридичну форму;
в) це взаємозв’язок зафіксованих в адміністративному праві суб’єктивних прав учасників адміністративно-правових відносин;
г) це взаємозв’язок зафіксованих в адміністративному праві юридичних обов’язків учасників адміністративно-правових відносин;
ґ) включає в себе усі перераховані вище складові.
13. Публічне суб’єктивне право включає в себе повноваження:
а) право невладних осіб вимагати від публічної адміністрації здійснення юридичних дій, спрямованих на захист їх прав;
б) право вимагати від іншої сторони виконання обов’язку, тобто право на чужі дії;
в) право привести в дію апарат примусу держави проти зобов’язаної особи, тобто право на примусове виконання обов’язку;
г) можливість користуватись на основі цього права певними соціальними публічними благами.
ґ) усі перераховані вище повноваження.
14. Принцип пріоритету прав і свобод людини та громадянина обґрунтовується такими чинниками:
а) положеннями Конституції України;
б) з погляду теорії природного права право є справедливе та гуманне. Основним завданням права однозначно визнається забезпечення природних прав та свобод людини і громадянина – життя і здоров’я, честі, гідності, безпеки, права на опір насиллю тощо;
в) виходячи з цього будь-який адміністративно-правовий акт лише тоді може вважатися правовим, якщо він відповідає природному праву та узгоджується з ним;
г) основними глобальними напрямками діяльності суб’єктів публічної адміністрації з погляду філософії природного праворозуміння є пріоритет забезпечення охорони прав і свобод людини;
ґ) усіма вище зазначеними чинниками.
15. Принципи адміністративного права поділяються на види:
а) загальні принципи адміністративного права;
б) спеціальногалузеві принципи адміністративного права:
в) сновні галузеві принципи адміністративного права;
г) спеціальні принципи окремих інститутів адміністративного права;
ґ) усі перераховані вище функції.
Завдання на перерахування:
- особливості адміністративно-правової норми – …
- функції адміністративно-правової норми – …
- особливості адміністративно-правових відносин – …
- юридичний обов’язок у змісті адміністративно-правових відносин – …
- критерії класифікації юридичних фактів адміністративно-правових відносин – …
- принцип регулювання взаємовідносин суспільства й публічної адміністрації – …
Завдання на порівняння:
- принцип верховенства права та принцип законності;
- принцип служіння публічної адміністрації людині й суспільству та принцип зв’язаності публічної адміністрації законом і підконтрольності її суду;
- принцип формальної рівності однорідних суб’єктів адміністративного права та принцип рівності громадян перед законом.
Розкрийте подальше думку:
1. Адміністративно-правова норма – це …
2. Застосування адміністративно-правових норм – це …
3. Адміністративно-правові відносини у широкому розумінні – це …
4. Принцип адміністративного права – це …
5. Принцип взаємної відповідальності держави і людини означає …
6. Принцип обмеженості втручання публічної адміністрації в громадянське й особисте життя людини передбачає… .
Для підготовки завдань користуйтесь, будь-ласка, літературою, що вказана в списку використаних джерел.
Форма перевірки –перевірка виконаного завдання
ТЕМА 4: Адміністративно-правові режими (2 години).
Самостійна робота №4
Методичні вказівки
Основне завдання сучасного адміністративного права України полягає в тому, щоб на основі конституційно-правових норм виробити систему адміністративно-правового регулювання, реалізація якої публічною адміністрацією має дієво забезпечити публічні права, свободи та законні інтереси фізичних і юридичних осіб, нормальне функціонування громадянського суспільства та держави.
Виховною метою заняття являється націленість студентів на необхідність вивчення дисципліни “адміністративно-правове регулювання” з метою подальшого застосування в професійній діяльності майбутніх юристів.
Навчальною метою заняття по даній темі являється засвоєння студентами знань щодо сучасних адміністративно-правових режимів, правильного орієнтування в інформаційно-правовому просторі з питань правовідносин в адміністративному праві.
Письмово виконайте в зошитах для самостійної роботи виконати такі завдання:
Продовжіть, будь-ласка, думку
1. Сутність адміністративно-правових режимів полягає в тому, що …
2. . Адміністративний розсуд – це правозастосовча діяльність публічної адміністрації …
Дати визначення або назвати:
1. Адміністративна правосуб’єктність.
2. Адміністративна правоздатність
3. Адміністративна дієздатність.
5. Адміністративно-правовий статус фізичної особи.
6. Адміністративно-правовий статус об’єктів публічного управління.
7. Форми адміністративно-правового гарантування прав і свобод фізичних та юридичних осіб.
8. Адміністративно-правовий статус іноземців та осіб без громадянства в Україні.
9. Адміністративно-правовий статус органів виконавчої влади;
10. Адміністративно-правовий статус Президента України;
11. Адміністративно-правовий статус Кабінету міністрів України.
12. Адміністративно-правовий статус центральних органів виконавчої влади.
13. Адміністративно-правовий статус місцевих державних адміністрацій.
14. Адміністративно-правовий статус органів місцевого самоврядування.
15. Адміністративно-правовий статус об’єднань громадян.
16. Адміністративно-правовий статус суб’єктів господарювання.
Тести-тренінги
1. Адміністративно-правовий статус особи складається з:
а) публічних суб’єктивних прав та юридичних обов’язків;
б) обсягу і характеру правосуб’єктності;
в) адміністративної відповідальності;
г) дисциплінарної відповідальності посадових осіб публічної адміністрації;
ґ) усіх перерахованих вище елементів.
2. Адміністративно-правовий статус фізичної особи характеризується:
а) негативним статусом особи, позитивним статусом особи та активним статусом громадянина;
б) тільки позитивним статусом;
в) позитивним і негативним статусом;
г) тільки негативним статусом;
г) тільки активним статусом.
3. Права і свободи громадянина України складаються із:
а) громадянських (особистих);
б) політичних;
в) соціально-економічних;
г) та культурно-духовних;
ґ) усіх зазначених вище прав і свобод.
4. Конституція України до обов’язків громадян України віднесла:
а) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів;
б) незаподіяння шкоди природі, культурній спадщині, відшкодовування завданих збитків;
в) сплачування кожним податків і зборів у порядку і розмірах, встановлених законом;
г) неухильне додержання Конституції України та законів України, непосягання на права і свободи, честь і гідність інших людей;
ґ) усі зазначені вище обов’язки.
5. Національний режим іноземців та осіб без громадянства:
а) це сукупність їх прав і обов’язків на території держави перебування, коли вони мають такі ж права, пільги і переваги, які надаються власним громадянам, з деякими нечисленними законодавчо визначеними винятками;
б) це сукупність їх прав і обов’язків, які встановлено в обсязі як для громадян (підданих) третьої держави, що мають на території держави перебування найсприятливіший статус;
в) передбачає надання громадянам іноземної держави прав, які відрізняються від тих, що передбачені для власних громадян чи іноземців за режимом найбільшого сприяння;
г) повністю прирівнює їх у правах із громадянами;
ґ) надає їм право притулку.
6. За характером компетенції ОВВ поділяються на:
а) органи загальної, галузевої та спеціальної компетенції;
б) галузевої, спеціальної та предметної компетенції;
в) органи загальної, галузевої, спеціальної та предметної компетенції;
г) органи загальної, галузевої, спеціальної, предметної та безпосередньої компетенції;
ґ) органи загальної, галузевої, спеціальної, місцевої та предметної компетенції.
Розкрийте подальше думку:
Суб’єкти адміністративного права – це …;
Індивідуальні суб’єкти адміністративного права – це … ;
Колективні суб’єкти адміністративного права – це …;
Адміністративна деліктоздатність – це …;
Виконавча влада – це …;
Орган виконавчої влади – це …;
Компетенція органу виконавчої влади – це …;
Адміністративно-правовий статус приватної фізичної особи – це … .
Для підготовки завдань користуйтесь, будь-ласка, літературою, що вказана в списку використаних джерел.
Форма перевірки –перевірка виконаного завдання
ТЕМА 5: Проблеми тлумачення норм адміністративного права (2 години).
Самостійна робота №5
Методичні вказівки
Україна прямує до соціальної, демократичної та правової держави з громадянським суспільством, отже проблеми тлумачення норм адміністративного права набувають особливого значення.
Провідне місце серед галузей публічного права відіграє адміністративне право України, теоретичні положення якого є базовими для всіх галузей публічного права. Воно складає основу правового регулювання суспільних відносин, які виникають у різноманітних сферах суспільного життя.
Основне завдання сучасного адміністративного права України полягає в тому, щоб на основі конституційно-правових норм виробити систему адміністративно-правового регулювання, реалізація якої публічною адміністрацією має дієво забезпечити публічні права, свободи та законні інтереси фізичних і юридичних осіб, нормальне функціонування громадянського суспільства та держави.
Студенти юридичного факультету повинні приділяти достатньо уваги для вивчення даного предмету для того щоб стати висококваліфікованими спеціалістами.
Письмово виконайте в зошитах для самостійної роботи відповіді на вказані питання:
Тести-тренінги
1. Органи спеціальної (функціональної) компетенції забезпечують:
а) реалізацію державної політики в одній чи декількох сферах шляхом надання адміністративних послуг, державного нагляду (контролю), управління об’єктами державної власності, узагальнення практики застосування законодавства з питань, що належать до їх компетенції, розробку пропозицій щодо вдосконалення законодавчих актів, здійснення інших повноважень, визначених законами України та покладених на них Президентом України;
б) управління державними підприємствами, установами;
в) реалізацію державної політики у відповідній галузі;
г) адміністративно-правове регулювання, управління та координацію всіх або більшості підпорядкованих чи підконтрольних їм органів галузевої чи функціональної компетенції;
ґ) державне управління в межах підвідомчої їм території.
2. Акти Кабінету Міністрів України видаються:
а) на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України – у формі постанов і розпорядження,
б) нормативного характеру – у формі постанов, з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань – у формі розпоряджень
в) підписуються Прем’єр-міністром України; якщо проект рішення отримав підтримку рівно половини посадового складу КМУ і за цей проект проголосував Прем’єр-міністр України, рішення вважається прийнятим;
г) реєструються у Міністерстві юстиції України;
ґ) у сукупності вимог, висвітлених у пп. а, б, в.
9. До системи центральні органи виконавчої влади України входять:
а) міністерства та центральні органи виконавчої влади України: державні служби, державні інспекції, державні агентства, державна комісія, Пенсійний фонд, центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом;
б) міністерства та центральні органи виконавчої влади України: державні служби, державні агентства, державна комісія, Пенсійний фонд, центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом;
в) міністерства та центральні органи виконавчої влади: державні служби, державні інспекції, державні агентства, державна комісія, центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом;
г) міністерства та центральні органи виконавчої влади: державні служби, державні інспекції, державні агентства, Пенсійний фонд, центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом;
ґ) міністерства та центральні органи виконавчої влади: державні служби, державні інспекції, державні агентства, державна комісія, державні відомства, Пенсійний фонд, центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.
3. Основними завданнями центральних органів виконавчої влади є:
а) надання адміністративних послуг,
б) здійснення державного нагляду (контролю), управління об’єктами державної власності;
в) внесення пропозицій щодо забезпечення формування державної політики на розгляд міністрів, які спрямовують та координують їх діяльність;
г) здійснення інших завдань, визначених законами України та покладених на них Президентом України;
ґ) усі перераховані вище завдання.
4. Центральний орган виконавчої влади для виконання покладених на нього завдань має право:
а) залучати до виконання окремих робіт, участі у вивченні окремих питань учених і фахівців, зокрема на договірній основі, працівників центральних і місцевих органів виконавчої влади;
б) одержувати інформацію, документи і матеріали від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності та їх посадових осіб;
в) користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, державними, зокрема урядовими;
г) користуватись системами зв’язку і комунікацій, мережами спеціального зв’язку та іншими технічними засобами ;
ґ) використовувати усі перераховані вище права.
5. Відповідно до теорії адміністративного права державне агентство – це:
а) центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики шляхом надання адміністративних послуг фізичним і юридичним особам в одній чи декількох сферах адміністративно-правового регулювання;
б) центральний посередницький (між відповідним міністерством і об’єктами державного управління) орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики шляхом реалізації управлінських функцій у сфері використання державного майна та надання адміністративних послуг у відповідній сфері адміністративно-правового регулювання;
в) центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики шляхом здійснення нагляду (контролю) за дотриманням і виконанням законодавства різними об’єктами публічного управління у відповідній сфері адміністративно-правового регулювання;
г) центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики шляхом надання сервісних послуг фізичним і юридичним особам в одній сфері адміністративно-правового регулювання;
ґ) центральний орган виконавчої влади, який забезпечує застосування засобів адміністративного примусу.
6. Порядок і процедура ухвалення адміністративних актів радами народних депутатів:
а) адміністративні акти (нормативно-правові та індивідуальні акти) ухвалюються радою у формі рішень;
б) адміністративні акти такої форми ухвалюють і виконавчі комітети рад;
в) рішення ради ухвалюють на її пленарному засіданні після обговорення більшістю голосів депутатів від загального складу ради;
г) рішення ради нормативно-правового характеру набувають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено пізніший строк уведення цих рішень у дію;
ґ) визначається відповідно до всіх зазначених вище положень.
7. Чому громадська організація може виступати як суб’єкт публічної адміністрації?
а) бо законодавством України об’єднанням громадян можуть делегуватись деякі державні владні повноваження;
б) бо спеціальні громадські організації можуть вживати заходи до припинення адміністративних правопорушень;
в) бо члени громадських організацій мають право проводити індивідуально-профілактичну роботу з особами, схильними до вчинення адміністративних правопорушень;
г) бо вони можуть надавати допомогу у попередженні правопорушень;
ґ) бо громадські організації можуть здійснювати всі перераховані вище повноваження.
8. До загальних адміністративних обов’язків суб’єктів господарювання належать:
а) своєчасна та у повному обсязі сплата податків та інших публічних обов’язкових соціальних платежів;
б) отримання ліцензії для здійснення тих видів господарської діяльності, щодо яких законодавство передбачає необхідність отримання спеціальних дозволу, отримання в передбачених законом випадках патенту для здійснення окремих видів підприємницької діяльності;
в) дотримання вимог антимонопольного конкурентного законодавства; ведення бухгалтерського обліку і звітності;
г) забезпечення безпеки виробництва (екологічної, пожежної, радіаційної, санітарно-епідеміологічної, щодо охорони праці тощо);
ґ) усі перераховані вище обов’язки.
Завдання на перерахування:
- права і свобод громадянин в Україні – …;
- права і свободи іноземців та осіб без громадянства в Україні – …;
- правова природа адміністративно-правових повноважень публічної адміністрації – …;
- класифікація органів виконавчої влади – …;
- повноваження Президента України у сфері забезпечення конституційних прав і свобод громадян та внутрішнього державного управління – …;
- основні функції Ради національної безпеки і оборони України – …;
- основні повноваження Кабінету Міністрів України як вищого органу виконавчої влади – …;
- основні функції міністерства – …;
- основні функції державної служби – …;
- основні функції державної агенції – …;
- основні функції державної інспекції – …;
- основні функції місцевих державних адміністрацій – …;
- основні функції органів місцевого самоврядування у сфері внутрішнього публічного управління та надання адміністративних послуг – …;
- основні функції громадських організацій стосовно реалізації делегованих державних функцій у сфері внутрішнього публічного управління та надання адміністративних послуг – …;
- основні функції суб’єктів господарювання стосовно реалізації делегованих державних функцій у сфері внутрішнього публічного управління та надання адміністративних послуг – ….
Завдання на порівняння:
- суб’єкт адміністративного права та суб’єкт адміністративно-правових відносин;
- адміністративно-правовий статус суб’єктів публічної адміністрації та об’єктів публічного управління;
- адміністративно-правовий статус Президента України та Кабінету Міністрів України;
- адміністративно-правовий статус місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.
Для підготовки завдань користуйтесь, будь-ласка, літературою, що вказана в списку використаних джерел.
Форма перевірки –перевірка виконаного завдання
ТЕМА 6: Особливості адміністративних процедур (2 години).
Самостійна робота №6
Методичні вказівки
Для вітчизняної правової науки розроблення особливостей адміністративних процедур є першочерговим завданням для забезпечення всіх форм власності, забезпечення балансу державного інтересу фізичних та юридичних осіб.
Студентам юридичного факультету для розгляду пропонуються такі питання: категоріальний апарат адміністративних процедур; ознаки та риси адміністративних процедур; типи адміністративних процедур, поняття та класифікація джерел адміністративного права, особливості підзаконних нормативно-правових актів, Конституція України, як першоджерело адміністративного права України.
Письмово виконайте в зошитах для самостійної роботи відповіді на вказані питання:
План:
1. Категоріальний апарат адміністративних процедур.
2. Ознаки та риси адміністративних процедур.
3. Типи адміністративних процедур.
4. Поняття та класифікація джерел адміністративного права.
5. Особливості підзаконних нормативно-правових актів.
6. Конституція України, як першоджерело адміністративного права України.
Дайте письмові відповіді на такі питання для самоконтролю:
1. В чому полягає перехідний стан основних джерел адміністративного права в Україні?
2. Яке основне призначення та завдання адміністративно-процедурного кодексу?
3. В чому полягає сутність адміністративного судочинства?
Дати визначення або назвати
1. Права людини (соціально-економічні).
2. Ефективність адміністративно-правого регулювання.
3. Права та свободи людини і громадянина в Україні.
4. Ефективність адміністративно-правового регулювання (рівні за теорією природного права).
5. Джерело адміністративного права.
6. Нормативно-правовий акт.
7. Роль підзаконних нормативно-правових актів у системі джерел адміністративного права.
8. Форми систематизації адміністративного законодавства.
9. Норми Конституції України як першоджерела адміністративного права.
10. КУпАП як провідне джерело адміністративного права.
11. Напрямки кодифікації норм адміністративного права.
12. Джерела адміністративного права, які зосередженні у Митному кодексі України.
13. Інші основні закони – вагомі джерела адміністративного права.
Тести-тренінги
1. Чому закони мають вищу юридичну силу щодо інших нормативно-правових актів?
а) ніхто, крім громадян України (Всеукраїнський референдум) і Верховної Ради України, не може їх приймати, змінювати чи скасовувати;
б) вони регулюють найважливіші суспільні відносини, що багаторазово повторюються;
в) усі інші нормативно-правові акти повинні видаватися на основі законів, і щодо їх виконання підзаконний нормативно-правий акт може бути оскаржений в адміністративному суді;
г) у разі виникнення колізій між нормами закону й підзаконного нормативно-правового акта діють норми закону;
ґ) у силу всіх зазначених вище чинників.
2. Органічні закони – це нормативно-правові акти, які:
а) є основними;
б) приймаються у надзвичайних випадках;
в) конкретизують найважливіші положення Конституції України або випливають з її змісту;
г) приймаються з важливих питань суспільного життя;
ґ) приймаються за спрямованістю норм адміністративного права.
3. Які підходи існують в теорії адміністративного права щодо місця і ролі підзаконних нормативно-правових актів у системі адміністративного законодавства:
а) публічна адміністрація не повинна приймати підзаконні нормативно-правові акти, а має зосередити свої зусилля виключно на виконавчій діяльності щодо виконання законів і видання індивідуальних адміністративних актів персоніфікованого характеру;
б) потреба забезпечення ефективного і своєчасного виконання виконавчих функцій, усунення прогалин у законах об’єктивно спонукає публічну владу до розпорядчої діяльності (іншими словами, публічна адміністрація з виконання законів та на їх основі може приймати підзаконні нормативно-правові акти;
в) два зазначених вище підходи;
г) публічна адміністрація зобов’язана видавати підзаконні нормативно-правові акти;
ґ) публічна адміністрація завжди має право видавати підзаконні нормативно-правові акти.
4. Указ Президента України – це:
а) індивідуальний адміністративний акт;
б) нормативно-правовий адміністративний акт;
в) індивідуальний або нормативно-правовий адміністративний акт;
г) закон для чиновників;
ґ) акт непрямої дії для суб’єктів публічної адміністрації.
5. Постанова Кабінету Міністрів України – це:
а) індивідуальний адміністративний акт;
б) нормативно-правовий адміністративний акт;
в) індивідуальний або нормативно-правовий адміністративний акт;
г) закон для чиновників;
ґ) акт непрямої дії для суб’єктів публічної адміністрації.
6. Наказ центрального органу виконавчої влади – це:
а) індивідуальний адміністративний акт;
б) нормативно-правовий адміністративний акт;
в) індивідуальний або нормативно-правовий адміністративний акт;
г) закон для чиновників;
ґ) акт непрямої дії для суб’єктів публічної адміністрації.
7. Рішення адміністративних судів:
а) є джерелом адміністративного права у випадку визнання ним нечинними в цілому чи в окремих частинах нормативних актів суб’єктів публічної адміністрації;
б) не є джерелом адміністративного права;
в) підлягає виконанню громадянами;
г) є змістом джерел адміністративного права;
ґ) прямо впливає на забезпечення діяльності суб’єктів публічної адміністрації.
8. Конституція України:
а) першоджерело адміністративного права – Основний закон;
б) важливий закон;
в) провідний закон;
г) невід’ємна складова законодавства України;
ґ) безпосередній закон;
9. Які існують кодекси в більшості країн Європейського Союзу як провідні джерела адміністративного права:
а) адміністративно-процедурний кодекс;
б) кодекс про адміністративні проступки;
в) кодекс адміністративного судочинства;
г) адміністративно-процедурний кодекс, кодекс про адміністративні проступки, кодекс адміністративного судочинства;
ґ) адміністративно-процедурний, про адміністративні проступки, кодекс адміністративного судочинства та етичний кодекс діяльності публічної адміністрації.
10. Призначення адміністративно-процедурного кодексу:
а) урегулювати суспільні відносини між публічною адміністрацією та об’єктами публічного управління;
б) визначати процедури притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності;
в) сформувати адміністративний процес у системі адміністративного судочинства;
г) урегулювати етичні правила поведінки суб’єкті публічної адміністрації;
ґ) розкрити матеріальні норми адміністративного права.
11. Від яких суспільно небезпечних діянь має захищати новітній кодекс України про адміністративні проступки:
а) суспільно небезпечних діянь;
б) суспільно небезпечних діянь великої тяжкості;
в) суспільно небезпечних діянь невеликої тяжкості;
г) суспільних діянь малої суспільної небезпеки;
ґ) усіх зазначених вище суспільно небезпечних діянь.
10. Коли було прийнято чинний КУпАП:
а) 1964 р.
б) 1984 р.
в) 1984 р.
г) 1994 р.
ґ) 2004 р.
11. З яких частин складається КУпАП:
а) із загальної частини та особливої частини;
б) із загальної, особливої і спеціальної частин;
в) із загального адміністративного права і спеціального адміністративного права;
г) із статей, глав, розділів, при цьому розділ 2 складається із загальної та особливої частин;
ґ) з усіх перерахованих вище частин.
12. До загальної частини розділу 2 КУпАП входять глави:
а) адміністративне правопорушення і адміністративна відповідальність;
б) адміністративні стягнення;
в) накладення адміністративного стягнення;
г) адміністративна відповідальність юридичних осіб;
ґ) глави, перераховані у пп. а, б, в.
13. Останні три розділи КУпАП мають назви:
а) розділ ІІІ «Органи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення», розділ ІV «Провадження в справах про адміністративні правопорушення», розділ V «Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень»;
б) розділ 3 «Органи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення», розділ 4 «Провадження в справах про адміністративні правопорушення», розділ 5 «Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень»;
в) органи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення», провадження в справах про адміністративні правопорушення», виконання постанов про накладення адміністративних стягнень, особливості адміністративної відповідальності юридичних осіб;
г) розділ ІІІ «Суб’єкти владних повноважень уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення», розділ ІV «Провадження в справах про адміністративні правопорушення», розділ V «Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень»;
ґ) розділ ІІІ «Органи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення», розділ ІV «Процедури у справах про адміністративні правопорушення», розділ V «Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень».
14. У митному кодексі України джерела адміністративного права зосереджені у:
а) розділі XVІІІ «Порушення митних правил та відповідальність за них»;
б) розділі ХIХ «Провадження у справах про порушення митних правил»;
в) розділі ХІ «Виконання постанов митних органів про накладення адміністративних стягнень за порушення митних правил»;
г) розділі ХІІ «Оскарження постанов у справах про порушення митних правил».
ґ) пп. а) і б).
15. У справі про порушення митних правил митний орган або суд (суддя), що розглядає справу, виносить одну з таких постанов:
а) про проведення додаткової перевірки; про накладення адміністративного стягнення; про закриття провадження у справі;
б) про проведення додаткової перевірки; про накладення адміністративного стягнення; про направлення справи на додаткове розсування; про закриття провадження у справі;
в) про проведення додаткової перевірки; про накладення адміністративного стягнення; про направлення справи на додаткове розслідування; про проведення додаткової експертизи; про закриття провадження у справі;
г) про проведення додаткової перевірки; про накладення адміністративного стягнення; про направлення справи на додаткове розсування; про залучення як сторони адвоката; про закриття провадження у справі;
ґ) про проведення додаткової перевірки; про накладення адміністративного стягнення; про направлення справи на додаткове розсування; про призупинення справи; закриття провадження у справі.
Завдання на перерахування:
- закони як джерела адміністративного права класифікуються…
- підзаконні нормативно-правові акти класифікуються…
- провадження у справі про порушення митних правил включає в себе…
- глави особливої частини розділу ІІ КУпАП – …
Завдання на порівняння:
- закон та підзаконний нормативно-правовий акт;
- процедури провадження у справах про адміністративні правопорушення відповідно до КУпАП та МКУ.
- учасники провадження у справах про адміністративні правопорушення відповідно до КУпАП та МКУ.
Розкрийте подальшу думку:
1. Джерело адміністративного права – це …
2. Підзаконний нормативно-правовий акт – це …
3. Систематизація адміністративного законодавства – це …
4. КУпАП як провідне джерело адміністративного права – це … .
Для підготовки завдань користуйтесь, будь-ласка, літературою, що вказана в списку використаних джерел.
Форма перевірки –перевірка виконаного завдання
ТЕМА 7: Ефективність адміністративно-правового регулювання (6 годин).
Самостійна робота №7
Методичні вказівки
Україна прямує до соціальної, демократичної та правової держави з громадянським суспільством, отже ефективність адміністративно-правового регулювання набуває особливого значення.
Адміністративно-правове регулювання, як і кожний конкретний вид суспільної діяльності, за своєю суттю і результатами має бути ефективним – у цьому полягає його призначення.
Критерієм оцінки ефективності адміністративно-правового регулювання є співвідношення мети та реальних результатів адміністративно-правового регулювання.
Проблема ефективності є основною проблемою функціонування будь-якого суспільного інституту, зокрема й адміністративного права. У своїй загальній формі ефективність як соціальне явище відображає співвідношення між людською діяльністю та її наслідками. Із таким об’єктивним змістом ефективність є оціночною категорією.
Під час вивчення положень цієї теми основну увагу потрібно звернути на: рівні ефективності норм адміністративного права; характеристики та риси ефективності адміністративно-правового регулювання; зміст ефективності адміністративно-правового регулювання.
Письмово виконайте в зошитах для самостійної роботи окреслені нижче завдання:
Розкрийте перелік термінів:
Ефективність адміністративно-правового регулювання, рівні ефективності норм адміністративного права, риси ефективності адміністративно-правового регулювання.
Дати визначення або назвати
1. Провадження у справах про адміністративні правопорушення.
2. Порушення адміністративного провадження.
3. Адміністративне розслідування.
4. Перегляд справи про адміністративні правопорушення.
5. Виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.
6. Заходи процесуального забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Тести-тренінги
1. Захисником у провадженні у справах про адміністративні правопорушення може бути:
а) адвокат;
б) особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи;
в) близький родич особи, яка притягується до адміністративної відповідальності;
г) близький родич іншої особи, яка бере участь у провадженні;
ґ) усі зазначені вище особи.
2. Як свідок у справі про адміністративне правопорушення може бути:
а) особа, яка була на місці скоєння правопорушення;
б) будь-яка особа, про яку є дані, що їй відомі будь-які обставини, які підлягають встановленню у справі;
в) особа, яка була знайома з потерпілим;
г) представник юридичної особи, в якій працює особа, що притягується до адміністративної відповідальності, або потерпілого;
ґ) усі зазначені вище особи.
3. Представник митного органу здійснює свої повноваження в суді на підставі:
а) посвідчення митника;
б) нотаріально посвідченої довіреності митного органу;
в) належно оформленої довіреності, виданої митним органом;
г) засвідчення його в протоколі про адміністративне правопорушення його особою, яка склала цей протокол;
ґ) в усіх зазначених вище випадках.
4. На етапі підготовки справи до розгляду вирішуються такі питання:
а) чи належить до компетенції органу, посадової особи розгляд цієї справи;
б) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи;
в) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;
г) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката;
ґ) усі перераховані вище питання.
5. Справи про адміністративні правопорушення розглядаються:
а) за місцем їх вчинення;
б) за місцезнаходженням митного органу;
в) за місцем обліку транспортних засобів;
г) залежно від виду правопорушення в одному із зазначених вище місць;
ґ) тільки за місцем вчинення правопорушення.
6. Строки розгляду справи про адміністративне правопорушення з дня одержання уповноваженим органом чи посадовою особою протоколу та інших матеріалів справи:
а) протягом доби або 3 днів;
б) протягом 5 днів;
в) протягом 7 днів;
г) протягом 15 днів;
ґ) залежно від виду правопорушення протягом одного із перерахованих вище строків.
7. У справі уповноваженим органом або посадовою особою може бути винесено одну з таких постанов:
а) про накладення адміністративного стягнення;
б) про застосування заходів впливу, що застосовуються до неповнолітніх;
в) про закриття справи;
г) одну із перерахованих вище постанов;
ґ) про накладення адміністративного стягнення, про направлення справи на додаткове розслідування, про закриття справи.
8. Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена:
а) протягом 10 днів з дня винесення постанови;
б) протягом 20 днів з дня винесення постанови;
в) протягом 30 днів з дня винесення постанови;
г) протягом 5 днів з дня винесення постанови;
ґ) рішення є остаточним і оскарженню не підлягає.
Завдання на перерахування:
- особливості адміністративної відповідальності –…;
- права потерпілого –…;
- права законного представника –…;
- права свідка –…;
- права експерта –…;
- права перекладача –…;
- права митного органу у проваджені у справах про порушення митних правил –…;
- завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є такі…;
- принципи провадження у справах про адміністративні правопорушення –…;
- проведення процесуальних дій, зазначених у ст. 508 МКУ, –…;
- обставини, за яких адміністративна справа не порушується, а порушена підлягає закриттю, –…;
- орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати –….
Завдання на порівняння:
- права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності відповідно до КУпАП та МКУ;
- права захисника відповідно до КУпАП та МКУ;
- виконання постанов про застосування адміністративного арешту та виправних робіт;
- доставляння правопорушника та адміністративне затримання.
Розкрийте подальше думку:
1. Юридичний склад адміністративного проступку – це сукупність ознак єдності …
2. Об’єктом адміністративного проступку є суспільні відносини …
3. Суб’єктивна сторона адміністративного проступку – це сукупність ознак …
4. Принципами провадження у справах про адміністративні правопорушення є основні позитивні закономірності …
5. Адміністративно-деліктний статус осіб, які беруть участь у провадженні про адміністративні правопорушення…
6. Протест, винесений прокурором за скаргою …
7. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані…
8. Доказування у справах про адміністративні правопорушення є різновидом …
9. Особистий огляд і огляд речей проводяться з метою виявлення … .
Для підготовки завдань користуйтесь, будь-ласка, літературою, що вказана в списку використаних джерел.
Форма перевірки –перевірка виконаного завдання
ТЕМА 8: Адміністративно-правове регулювання у сфері господарювання (6 годин).
Самостійна робота №8
Методичні вказівки
Для вітчизняної правової науки розроблення та вивчення проблем, що пов’язані з сучасним адміністративним правом набуває першочергового значення, особливо зараз, під час формування в нашій країні демократичної та правової держави. Провідне місце серед галузей публічного права відіграє адміністративне право України, теоретичні положення якого є базовими для всіх галузей публічного права. Воно складає основу правового регулювання суспільних відносин, які виникають у різноманітних сферах суспільного життя.
Виховною метою заняття являється націленість студентів на необхідність вивчення дисципліни “адміністративно-правове регулювання” з метою подальшого застосування в професійній діяльності майбутніх юристів.
Навчальною метою заняття по даній темі являється засвоєння студентами основних понять адміністративно-правового регулювання в сфері господарювання, його поняття (дефініції), правильного орієнтування в інформаційно-правовому просторі з питань правовідносин в адміністративному праві.
Письмово виконайте в зошитах для самостійної роботи окреслені нижче завдання:
Розкрийте перелік термінів:
Адміністративно-правове гарантування прав та свобод людини і громадянина, адміністративний примус, адміністративний договір, видання індивідуальних адміністративних актів, видання підзаконних нормативно-правових актів, засоби адміністративно-правового регулювання.
Дайте письмово відповіді на запитання:
1. Теоретико-правова характеристика адміністративно-правового регулювання у сфері господарювання.
2. Адміністративно-правовий статус суб’єктів публічної адміністрації у сфері господарювання.
3. Адміністративні процедури забезпечення публічних прав і законних інтересів суб’єктів господарювання.
4. Адміністративно-господарське право.
5. Адміністративно-господарські відносини.
6. Система адміністративно-господарського права.
7. Роль адміністративно-господарського права в правовій системі України.
8. Риси адміністративно-господарського права.
9. Державна політика у сфері ліцензування.
Для підготовки завдань користуйтесь, будь-ласка, літературою, що вказана в списку використаних джерел.
Форма перевірки –перевірка виконаного завдання
ТЕМА 9: Адміністративні процедури забезпечення публічних прав і законних інтересів суб’єктів господарювання (6 годин).
Самостійна робота №9
Методичні вказівки
Сучасний розвиток правової демократичної держави вимагає по-новому переосмислити проблеми адміністративно-правового регулювання, у тому числі адміністративних процедур забезпечення публічних прав і законних інтересів суб’єктів господарювання.
Студентам юридичного факультету для розгляду пропонуються такі питання: види адміністративних процедур, які забезпечують права фізичних та юридичних осіб в господарській діяльності; адміністративні процедури, щодо документальної реєстрації суб’єкта господарювання; адміністративні процедури, щодо ліцензування та патентування господарської діяльності.
Виховною метою заняття являється націленість студентів на необхідність вивчення дисципліни “адміністративно-правове регулювання” з метою подальшого застосування в професійній діяльності майбутніх юристів.
Навчальною метою заняття по даній темі являється засвоєння студентами основних понять щодо адміністративних процедур забезпечення публічних прав і законних інтересів суб’єктів господарювання, правильного орієнтування в інформаційно-правовому просторі з питань правовідносин в адміністративному праві.
Письмово виконайте в зошитах для самостійної роботи відповіді на вказані питання:
План:
1. Види адміністративних процедур, які забезпечують права фізичних та юридичних осіб в господарській діяльності.
2. Адміністративні процедури, щодо документальної реєстрації суб’єкта господарювання.
3. Адміністративні процедури, щодо ліцензування та патентування господарської діяльності.
Дати визначення або назвати
1. Захист від порушень з боку суб’єктів владних повноважень у системі адміністративного судочинства – це…
2. Дисциплінарна відповідальність - …
3. Збори – це…
4. Мітинг – це…
5. Похід – це…
6. Демонстрація – це..
7. Пікетування – це…
Розкрийте подальшу думку:
1. Суб’єкт господарювання, який має намір здійснювати торговельну діяльність (роздрібну та оптову торгівлю за готівку, інші готівкові платіжні засоби та з використанням платіжних карток), відповідно до визначених процедур має отримати…
2. Ліцензування певних видів господарської діяльності складається з таких основних процедур…
3. У цілому органи нагляду та контролю за суб’єктами господарювання поділяються на…
4. Фізичні особи (підприємці) та юридичні особи (суб’єкти господарювання) мають право звертатися до АМК у випадках…
5. Норми адміністративного права займають провідне місце в системі механізму правового забезпечення прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Це здійснюється у формах…
6. Адміністративно-правове забезпечення прав і законних інтересів суб’єктів господарювання у процесі проваджень за заявами, скаргами та пропозиціями громадян має такі особливості…
7. Адміністративний позов може містити вимоги про…
Будь-ласка, напишіть визначення якого терміну співпадає з наведеним нижче поняттям:
Наприклад, 1 – збори і т.д.
- 1. мирні зібрання, що проводяться у визначеному місці з метою обговорення і вирішення економічних, професійних, організаційних, або будь-яких інших питань;
- 2. мирне зібрання, що проводиться у визначеному місці для підтримки вимог, резолюцій та звернень;
- 3. мирне зібрання, що проводиться у формі масового організованого руху (піший похід, проїзд тощо) вулицями, дорогами або поза ними за заздалегідь визначним маршрутом з метою привернення уваги до будь-яких проблем;
- 4. мирне зібрання, що проводиться у формі організованого пересування учасників за заздалегідь визначеним маршрутом та передбачає використання засобів агітації (плакатів, транспарантів тощо.
- 5. мирне зібрання, що проводиться у формі протесту поблизу будинку, споруди чи іншого об’єкта, в яких розміщено заклади, підприємства, установи, організації, органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, що мають сприяти вирішенню висловлених ними вимог, або проводяться в іншому публічному місці.
Для підготовки завдань користуйтесь, будь-ласка, літературою, що вказана в списку використаних джерел.
Форма перевірки –перевірка виконаного завдання