Франсуа Куперен
Франсуа Куперен (Fran?ois Couperin, 10 листопада 1668 — 11 вересня 1733) - французький композитор, органіст і клавесиніст, представник родини, що дали Франції кілька поколінь музикантів.
Музикою почав займатися під керівництвом батька, Шарля Куперена, після смерті якого в 1685 році обійняв посаду органіста церкви Сен Жерве в Парижі. Через вісім років визнанням його високої майстерності стало запрошення служити придворним органістом. Починаючи з 1703 року він став також придворним клавесиністом.
В 1730 році Куперен вийшов у відставку, а місце придворного клавесиніста зайняла його дочка Маргарита Антуанетта.
Музичний стиль Куперена сформувався головним чином у традиціях французької школи клавесиністів і стала вершиною клавірного мистецтва Франції барокової епохи. Творча спадщина Ф.Куперена налічує понад 250 п'єс для клавесина, більшість з яких увійшли в збірники 1713, 1717, 1722 й 1730 років.
П'єси Куперена в більшості монообразні, але їхня цілісність і характерність базуються, на відміну від композиційних принципів італійських інструментальних циклів й італійської опери, не на виділенні кола типових образів, а на нюансуванні тих або інших характерних образних штрихів, що деякою мірою властиво естетиці рококо. Більшість п'єс мають програмні заголовки, як наприклад: «Очерета», «Метелика», «Складальниці винограду», «Жниці», «Іспанка», «Кокетлива», «Бажання», «Вірність» й ін.
У порівнянні з попередниками Куперен багато ширше користується можливостями клавесина, вільніше розпоряджається звучностями у всьому його діапазоні, двома мануалами великого інструмента (на них спеціально розраховані п'єси «croisee», тобто з перехрещуваннями), всебічно розробляє клавесинову фактуру, активізує голосоведення (при визначальному значенні гомофонного складу), підсилює загальну динаміку усередині п'єси, значну приділяє увагу орнаментиці. Свій досвід Ф.Куперен узагальнив у трактаті «Мистецтво гри на клавесині» (фр. "L art de toucher le clavecin", 1716).
Окрім клавесина, Куперен також приділяв значну увагу камерному ансамблю. Ним написані в 1714—1715 роках два цикли концертів для камерних складів: «Королівські концерти» (4) і «Нові концерти» (або «Примирені смаки», 10). У передмовах до цих творів Куперен повідомляв, що вони створені для маленьких камерних концертів при дворі й виконувалися там відомими музикантами (сам він грав на клавесині). До складу ансамблю входили: скрипка, флейта, гобой, басова віола й фагот. За характером музики ці концерти, однак, подібні до п'єс для клавесина. Композиційно вони складають сюїту, їхні частини постачені програмними назвами за аналогією з тими, які зустрічаються в клавесинових ordres.
Вокальні твори у Куперена нечисленні. Найвідоміші з них — «Trois lerons de Tenebres» (1715) піснеспіви для одного й двох голосів, пов'язані з богослужіннями на страсному тижні.
Здатності до музики виявилися у Франсуа дуже рано. Першим учителем був батько, потім юний Куперен займався в органіста королівської капели Томлена. В 17 років Куперен замінив свого батька в посаді органіста паризької церкви Сен-Жерве (Cв. Гервасія). Блискучі вспіхи в органному мистецтві дозволили Франсуа Куперену в 1693 році, у віці 25 років, одержати звання королівського органіста, змінивши на цьому пості Томлена. В 1702 р. він стає ще й музикантом, тобто королівським клавесинистом.
Обов'язки Куперена при дворі були досить різноманітні - він виступав як соліст, складав музику для придворних концертів і для церковних свят, акомпанував співакам і давав уроки музики дофінові й іншим членам королівської родини. У передмові до свого першого збірника клавесинових п'єс, опублікованій в 1713 р., Куперен як би між іншим зауважував: "От уже 20 років я маю честь перебувати при королі й навчати і його високість дофіна, герцога Бургундського, і шістьох принців і принцес королівського будинку..." У той же час Куперен не залишав і приватних уроків, а також зберігав за собою посада органіста в церкві Сен-Жерве (цей пост він займав до самої смерті). Посада королівського музиканта накладає певні обмеження - і, як результат, майже все життя Куперена пройшла в Парижі або у Версалі, і зовнішніми подіями вона була явно небагата. Про композиторів його епохи відомо досить багато, про самого Куперена - майже ніщо, мінімум біографічних подробиць. Зважаючи на все, він був цілком поглинений службою при дворі й своєму мистецтві. І сучасники залишили спогади про його музику, але не про його життя, у якій не було нічого екстраординарного й незвичайного.
Відомо, що в 1730 р. через хворобу Куперен пішов у відставку. Його посада придворного клавесиниста перейшла до його молодшої дочки Маргариті-Антуанети, дуже обдарованій виконавиці, про гру якої збереглося чимало захоплених відгуків. Помер Куперен у Парижі 12 вересня 1733 р.