Дмитро Шостакович народився в Санкт-Петербурзі 12 (25) вересня 1906 р. Батько — інженер-хімік, любитель музики, мати — обдарована піаністка. Після занять в приватній музичній школі в 1919 р. Шостакович був прийнятий в Петроградську консерваторію по класу фортепіано, пізніше став займатися композицією. Ще студентом почав працювати тапером в кінотеатрах.
У 1923 р. Шостакович закінчив консерваторію по класу фортепіано (у Л. У. Ніколаєва), а в 1925 р. — по класу композиції (у М. О. Штейнберга). Його дипломною роботою була "Перша симфонія", що дала авторові світову популярність. У 1927 р. отримав почесний диплом на 1-му Міжнародному конкурсі піаністів ім. Ф. Шопена у Варшаві, де виступав з виконанням власного твору.
Перший балет Шостаковича, «Золотий вік» ("Золотой век"), користувався великим успіхом. Його опера "Леді Макбет Мценського повіту" по повісті Лєскова (1936) піддалася розгрому в офіційному радянському друці (сумнозвісна редакційна стаття «Сумбур замість музики» (рос. «Сумбур вместо музыки») у газеті «Правда» від 28 січня 1936 року).
З 1937 р. Шостакович вів клас композиції в Ленінградській консерваторії. У 1939 р. він стає професором. Залишаючись в перші роки війни в блокадному Ленінграді, Шостакович починає працювати над 7-й симфонією. Вона була виконана 29 березня 1942 р. в Колонному залі московського Будинку Союзів. За цей твір композитор отримав Сталинскую премію.
У 1943 р. композитор переїздить до Москви і до 1948 р. викладає в Московській консерваторії. У нього нього навчалися Р. З. Бунін, А. Д. Гаджієв, Р. Р. Галинін, О. А. Євлахов, К. А. Караєв, Г. В. Свиридов, Б.І. Тіщенко, К. С. Хачатурян, Б. А. Чайковський.
Відносини Шостаковича з радянською владою були дуже «нерівними», що дорого коштувало композиторові в плані здоров'я — сучасники відзначали у нього ознаки затравленності і постійній невпевненості. Офіціозна лайка в 1930-х і в кінці 1940-х змінялася прихильністю. У 1957 р. Шостакович стає секретарем Спілки композиторів СРСР, Спілки композиторів РРФСР (з 1960, в 1960-1968 перший секретар).
Шостакович помер в Москві 9 серпня 1975 р. Похований на Новодівочому цвинтарі.

Основні твори:
15 симфоній
Опери:

«Ніс», «Катерина Ізмайлова», «Гравці»

Інструментальна музика:
15 струнних квартетів
Квінтет для фортепіано і струнних
Ораторія «Пісня про ліси»
Кантата «Страта Степана Разіна»
Концерти і сонати для різних інструментів
Романси і пісні для голосу
Балет «Баришня і хуліган»

Премії:
1976 — Державна премія УРСР імені Тараса Шевченка (разом із диригентом-постановником, хормейстером і виконавцями ролей Бориса та Катерини Ізмайлових) за оперу «Катерина Ізмайлова» в Київському театрі опери та балету.